Творчий звіт "Становлення професійної компетентності педагогічних працівників шляхом самоосвітньої діяльності"

Харківська гімназія №116








Становлення професійної компетентності педагогічних працівників шляхом самоосвітньої діяльності

Творчий звіт консультанта з самоосвітньої діяльності педагогічних працівників, учителя початкових класів, спеціаліста вищої категорії, «учителя-методиста» Пуговкіної Світлани Олексіївни




М. Харків
2015


 Становлення професійної компетентності педагогічних працівників шляхом самоосвітньої діяльності


Програма педагогічного самоменеджменту й план саморозвитку та самовдосконалення педагогів шляхом самоосвітньої діяльності спрямовані на всебічний розвиток особистості для подальшого забезпечення умов навчання й виховання учнів. Реалізація провідної методичної проблеми «Розвиток компетентнісно–освіченої особистості від вчителя до учня» здійснюється на основі рефлексії кожного з педпрацівників та моніторингу профзростання.
Як відомо, існує три речі, які ведуть фахівців до успіху в оволодінні педагогічною компетентністю. Це знання, наполеглива праця над собою і бажання творити власну кар’єру. В роботі з малодосвідченими фахівцями, перш за все, визначаємо головне завдання: якомога раніше необхідно вчителю досягти усвідомлення власного призначення й покликання, стати на шлях розбудови власної особистості й життєвої професійно-освітньої траєкторії.
Виконанню завдання сприяє різноманітна діяльність вчителів в максимально благодійних для них і їх розвитку умовах. Особистісна спрямованість методичної роботи забезпечує самореалізацію й самовираження малодосвідчених вчителів, що дозволяє їм перетворитися на частину культурного фонду начально-виховного закладу. Досягнення професійної компетентності педагогів передбачає наявність таких показників:
1.      Теоретичний (знаннєвий):
-        оволодіння педагогічними і методичними поняттями, термінами;
-        розуміння педагогічних і методичних категорій, закономірностей;
-        сприймання концептуальних положень.
2.      Технологічний (практичний, діяльнісний):
-        уміння проектувати освітній процес, планувати й аналізувати навчально-педагогічну діяльність;
-        уміння моделювати й організовувати проведення основних форм начально-виховного процесу;
-        здатність проводити педагогічні дослідження в галузі певної дисципліни.
3.      Критерій особистісних якостей:
-        сформованість професійних мотивів;
-        гнучкість абстрактного, системного й експериментального мислення;
-        спроможність постійно навчатися й поповнювати власні знання;
-        справжня інтелігентність, комунікабельність, відповідальність за доручену справу;
-        творчий підхід до педагогічної діяльності, здатність до співробітництва та співтворчості.
Методична робота з кадрами в освітньому закладі будується на діагностичній основі. Як виявилось, серед вчителів є концептуалісти й експериментатори. Концептуалісти швидко досягають успіхів, тому що вони заздалегідь обмірковують ідею, як вийти на якісний рівень праці, ретельно обмірковують шляхи реалізації педагогічних проектів, крок за кроком контролюють просування до успіху. Експериментатори віддають превагу імпровізації, покладаючись на власний досвід і приклад колег, прагнуть до випробувань, але не завжди досягають означеної мети. З метою успішної адаптації малодосвідчених фахівців до здійснення педагогічної праці передбачена корекційна робота. Багатофункціональна методична архітектура дозволяє створити умови, за яких теоретичні знання вчителів успішно спрацьовують при розв’язанні практичних педагогічних ситуацій. Малодосвідчені вчителі разом з педагогами-новаторами залучаються до участі в різноманітних формах методичної роботи, які формують готовність співпрацівників якнайкраще виконувати професійні обов’язки. Актуалізація ресурсу особистості вчителя розглядається як джерело його професійного розвитку; відвідування консультаційного пункту сприяє розвитку креативних здібностей учасників професійних тренінгів; ігропрактика позитивно впливає на розвиток умінь з моделювання освітнього процесу.
Відмінною рисою нового тисячоліття є його «всепронизлива проектність». Проектування в сучасних умовах стало стилем життя не лише професіональлів-конструкторів, архітекторів, а і вчених, політиків, вчителів. На жаль, далеко не всі вчителі можуть пояснити відмінність проектування від звичного планування. Управління якістю освітнього процесу дозволяє з’ясувати сутність педагогічного проектування. Воно виступає як створення моделі бажаного майбутнього, тоді як планування передбачає лише послідовність і порядок дій педагога і учнів з реалізації проекту в межах певного терміну діяльності. Так вчителі, перш ніж скласти поурочний план чи план виховного заходу, чітко окреслюють загальні контури майбутньої діяльності, створюють в уяві образ очікуваного результату (досягти рівня якості навченості і вихованості школярів, сформувати прийоми пізнавальної діяльності і т.д.) і лише потім складають план. Розвиток умінь педагогічного проектування успішно відбувається. Захист проекту «Школа XXI сторіччя» забезпечує якісно новий рівень розвитку умінь педагогічного проектування за такою схемою:
-     аналіз ситуацій;
-     визначення проблем;
-     цілеполягання;
-     розробка проекту;
-     вибір засобів його реалізації;
-     фіксація очікуваних результатів;
-     співвідношення досягнень з критеріями якості.
Завдяки набутим умінням вчителі одержують можливість позитивно впливати на розвиток вихованців, ефективно керувати якістю освітнього процесу, досягати успішності за заданими параметрами.
Уміння розпізнавати педагогічні протиріччя формують у вчителів потребу реформувати освітнє середовище в напрямку зниження його негативних наслідків. Це особливо актуально в часи нашого сьогодення. Підтвердженням тому є впровадження з 1 вересня 2012 року Державного стандарту початкової загальної освіти, що ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого і компетентнісного підходів. Вибір науково-методичної проблеми пояснюється необхідністю перебудови наукового типу освіти на технологічний освітній тип, що передбачає зміну знаннєвої парадигми на «компетентнісний» підхід. Це трансформується в різницю в змісті і методах навчання, сприяє впровадженню сучасних освітніх технологій. У зв’язку з цим, виникає проблема формування професійної компетентності вчителів, їх спроможність здійснювати технологічний тип освіти, здатність забезпечувати формування життєвонеобхідних компетентностей вихованців. В процесі ділової гри вчителі констатують, що для досягнення стандарту педагогічної компетентності недостатньо вивести формулу її складових:

Головною метою стандартизації педагогічної компетентності є поліпшення якості надання освітніх послуг, підвищення ефективності педагогічної діяльності, поставка якісно підготовлених випускників. На думку багатьох членів педколективу, система якості створюється єдиною методичною політикою освітнього закладу. В процесі колективної миследіяльності визначаються поетапні шляхи забезпечення якості. Шляхи забезпечення якості освіти можна уявити у вигляді кола, розбитого на сектори.
Сектор 1 – якість навчальної діяльності, що включає «чому» навчати й для «чого» навчатися. Мається на увазі не лише опрацювання програми навчальної дисципліни, а й значення її для формування наукового світогляду, здорового способу життя, розвитку творчого потенціалу й прагнення до саморозвитку.
Сектор 2 – якість при проектуванні навчального матеріалу поширюється не тільки на вербальний зміст, а й на діяльність учнів. Зміст дисципліни («що?») повинен стимулювати інтелектуальний та особистісний розвиток школярів, сприяти залученню їх до активної інтегративної діяльності, створювати умови для аналітико-синтетичної переробки наданої інформації.
Сектор 3 – якість при навально-методичному обґрунтуванні освітнього процесу, тобто «за допомогою чого?». На цьому етапі пропонується розглядати наявність навчально-методичних комплексів (НМК), створення комплексної системи забезпечення навчально-виховного процесу (КСЗ/НВП) та інтегративного навально-атестаційного комплексу (ІНАК); оснащення навчальних кабінетів і лабораторій, оновлення технічних засобів навчання, навчально-технічної бази.
*Сектор 4 – якість організації освітнього процесу, ефективність методів навчання, що означає «як?» досягти якості освіти. Цей етап передбачає адекватність і широту спектру освітніх технологій, створення умов для комфортного самопочуття і успішного навчання учнів за їх особистими здібностями. Саме цей етап передбачає впевненість, що технологічність освітнього процесу повинна забезпечити підготовку школярів згідно з вимогами державних стандартів якості.
Сектор 5 – якість викладання. Він відповідає на питання «хто?» навчає. Розуміється, що професійна компетентність, безперервне удосконалення педагогічних кадрів є провідною умовою підвищення якості освіти.
Сектор 6. Його вчителі-початківці назвали «Рівень якості», бо контроль і оцінка результатів навчання, визначає, «який?» рівень якості досягнуто: високий–достатній–середній.
«Коло досягнення якості» успішно демонструє зразок професійної компетентності, яка дозволяє педагогам самостійно й достатньо ефективно вирішувати освітні завдання.
Досягнення заданих параметрів розвитку забезпечують вихід на новий виток спіралеподібного руху на шляху самовдосконалення.
Малодосвідчені вчителі навчального закладу успішно співпрацюють зі своїми наставниками, які впевнено ведуть фахівців до успіху в оволодінні педагогічною компетентністю. Самоосвітня діяльність, спланована за наслідками діагностики, передбачає основні змістовні напрями діяльності членів педколективу і раціональні форми підвищення педагогічної майстерності. Пріоритетною визнана особистісно орієнтована модель самоосвіти, яка має оптимальну структуру, носить системний характер і ґрунтується на науковій основі. Потреби педагогів одночасно перегукуються з необхідністю й спроможністю діяти, утворюючи так звану фасетну модель змісту діяльності:
* 
С
СМ1


СМ4

Т
ТМ1
ТМ2
ТМ3
ТМ4
ТМ5
О
ОМ1
ОМ2
ОМ3
ОМ4
ОМ5

М1
М2
М3
М4
М5

Букві С, Т, О означають рівні компетентності:
-        стратегічний (творчий);
-        тактичний (алгоритмічний);
-        операційний (фактичний),
а М1, М2, М3, М4, М5 – блоки педагогічної інформації.
М1 – технологія критеріально-орієнтованого навчання;
М2 – технологія моделювання різнорівневого змісту навчальних дисциплін;
М3 – методи продуктивної навчально-пізнавальної діяльності учнів;
М4 – створення навчально-методичних комплексів, ресурсної системи забезпечення навчально-виховного процесу;
М5 – науково-дослідницька діяльність педагога.
Моделювання змісту навчання педагогічних працівників сприяло:
-        переводу методичної роботи в режим саморозвитку;
-        оптимізації процесу накопичення позитивного досвіду;
-        інтенсифікації навчання педагогічного складу освітнього закладу.
Завдяки створенню фасетної моделі змісту самоосвіти з’явилось об’єктивне визначення індикаторів професійно-педагогічної компетентності, адекватна самооцінка ефективності власної педагогічної діяльності, а продуктивність методичної роботи збільшилась майже на 30%, з 28% на початок опрацювання концепції розвитку до 58% на теперішній час. Виріс і рейтинг предметних методичних об’єднань.

Література
1.      Радченко А.Є. Професійна компетентність учителя. – Х.: Вид. група «Основа», 2006. – 128 с.



Підписатися на: Дописи (Atom)